Сьогодні, 03.06.2024 року в приміщенні Вижницького РС №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Чернівецькій області працював кіноклуб медіапросвіти з прав людини Docudays UA
Працівники Вижницького РС №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Чернівецькій області, Путильського відділу Вижницької філії Чернівецького обласного центру зайнятості, Путильського бюро правової допомоги та суб’єкти пробації зібрались разом та переглянули фільм українського режисера Павла Дорогого «89 днів».
Даний захід був проведений з метою ознайомити учасників з тим, що таке міжнародні злочини, не абстрактно, а на прикладі подій, які висвітлені у стрічці. На конкретних прикладах обговорити та показати, як саме цивільні можуть долучитися до документування воєнних злочинів та передання їх до відповідних організацій та правоохоронних органів, а також до висвітлення ситуації щодо таких злочинів для зовнішнього світу.
У фільмі порушується питання щодо метро, яке стало бомбосховищем для багатьох харків’ян і харків’янок. Місцева влада та керівництво метрополітену хочуть звільнити підземку від мешканців і мешканок і знову запустити транспортну мережу.
89 днів — це час, на який станція метрополітену «Армійська» в Харкові вимушено перетворилася на бомбосховище. Фільм починається кадром місячного вечора; люди спускаються в метро. Ворота на станцію зачиняються із загрозливим скреготом.
Дорогий показує станцію як простір нескінченного штучного дня: світло не гасне ніколи, і хоча в камеру періодично потрапляє станційний годинник, плин часу, по суті, втрачено, так само як і окремішність життя — адже сховок на всіх один. Тому найціннішими в такій реальності стають особисті звички й заняття, такі собі зачіпки приватності.
Коли ж нарешті 89 днів минають і з порожньої станції рушає перший потяг, то пил, що накопичився на його даху, злітає на перон подібно до попелу.
Фактично в Павла Дорогого вийшов дуже точний за атмосферою етюд про країну, змушену жити на порозі укриття.
Фільм змусив глядачів задуматися над реаліями нашого сьогодення. Після перегляду стає зрозуміло, наскільки війна може змінити буденність людей, коли найціннішими стають елементарні речі та наскільки у воєнний час важливими є доброта, людяність та взаємна підтримка.
Кінострічки Docudays UA нікого не лишають байдужими: хтось по-іншому дивиться на свою історію, інші — починають замислюватися над речами, про які до цього не задумувалися. Зміни відбуваються у світогляді та рішеннях усіх, хто долучається до таких заходів.
